ДОПОМОГА ЖЕРТВАМ ПОСТРАЖДАЛИМ ВІД НАСИЛЬСТВА.

Перейти за посиланням
https://nonviolence.ed-era.com/help

ДОПОМОГА МОЖЕ БУТИ РІЗНОЮ

Батьки, які практично одразу надають дітям повну самостійність у приготуванні уроків, так само не праві, як і ті, хто надмірно опікує дітей. «Уроки задані тобі, а не мені!» — таке байдуже ставлення батьків до важливих для школяра справ викликає у дітей образу, через що страждає якість виконуваних завдань. «Ну, що нам на сьогодні задано?» (при цьому батьки розкривають підручники і зошити) — така позиція батьків формує у дитини безвідповідальність, упевненість, що все буде зроблено і без особистих зусиль. Що ж слід, а чого не слід робити батькам у процесі спільного приготування уроків? Як привчити дитину до виконання домашніх завдань? Це питання, до якого ми з вами повертаємося знову і знову. 1. Перевірте, чи правильно організоване робоче місце дитини. Джерело світла має бути розташоване спереду і зліва, на столі не повинно бути ніяких зайвих предметів. 2. Уточніть розпорядок дня, визначте разом з дитиною час, коли вона сяде за уроки. Приступати до виконання домашнього завдання найкраще через годи-ну-півтори після повернення зі школи, щоб дитина встигла відпочити від занять, але ще не втомилася від домашніх розваг та ігор з товаришами. 3. Сплануйте із дитиною послідовність приготування уроків і спробуйте заздалегідь визначити, скільки часу їй знадобиться для виконання кожного завдання. Спершу краще виконати невелике завдання, яке подобається дитині, — це допоможе їй зосередитися і включитися в роботу на емоційному піднесенні. Потім — найскладніше, доки вона ще не стомилася. Творчі роботи краще залишити на закінчення — їх не варто обмежувати в часі. Перед початком виконання будь-якого завдання запитайте дитину: «Як ти гадаєш, скільки хвилин тобі знадобиться, щоб його ви­конати?». Поставте перед дитиною годинник і після закінчення роботи обов'язково зверніть її увагу на те, скільки часу витрачено насправді. Це сприяє вихованню організованості й формує «відчуття часу». 4. Контролюйте виконання наміченого разом із дитиною плану роботи. Підвищена розсіяність уваги природна для багатьох дітей. Подолати її дитині має допомогти дорослий. Навички роботи, придбані в перші роки навчання, залишаються на все життя. Звичка працювати чітко й організовано допоможе впоратися з великими навантаженнями, які чекають на неї далі. Найголовніше, дитина повинна знати, що на робочому місці працюють, а не граються, малю­ють, їдять цукерки. 5. Допоможіть дитині, якщо вона зіткнулася з нездоланними труднощами. Не слід підміняти діяльність дитини своєю. Навчання — це праця, воно вимагає зусиль і напруження. Дитина повинна вчитися самостійно долати труднощі. Однак, якщо на даному етапі трудність для неї нездоланна, обов'язково допоможіть! Інакше досвід неуспіху може закріпитися й призвести до явища, яке психологи називають «вивченою безпорадністю». Якщо тривалі зусилля безуспішні, дитина перестає вірити в свої сили, стає пасивною, безініціативною. Але якщо дитина старається і не може впоратися із завданням, треба вміти відрізнити цей випадок від ситуації, коли вона зловживає вашою допомогою і звертається до вас через будь-яку дрібницю. Ви можете поставити їй умову: «Я можу відповісти тільки на два (три, чотири) твоїх запитання. Спробуй виконати завдання сам, а два найскладніші питання ми з тобою розглянемо разом». 6. Надавайте дитині емоційну підтримку. Школа ставить перед дитиною серйозні вимоги, упродовж дня дитина має велике емоційне та інтелектуальне навантаження. Завдання дорослого — «бути поруч», разом з дитиною радіти її успіхам і переживати її невдачі та труднощі. Погана оцінка — серйозне покарання для дитини. Якщо ви бачите, що дитина засмучена, не варто виказувати їй своє незадоволення. Передусім їй зараз потрібна ваша підтримка, розуміння, готовність розділити її почуття. Драматизування шкільних невдач, надмірні вимоги і моральний тиск можуть обернутися неврівноваженістю дитини, боязню неспроможності, передчуттям нових невдач. 7. Не давайте дитині додаткових домашніх завдань і не примушуйте переробляти погано виконану роботу. Можна запропонувати перевірити її і виправити помилки, але переписувати не слід. Повторне виконання вже зробленого завдання дитина сприймає як безглузду, нудну справу. Вона відбиває охоту вчитися, позбавляє віри в свої сили. 8. Поступово знижуйте ступінь контролю. Пряму участь у виконанні уроків можна буде згодом замінити своєю присутністю. Потім сидіти поруч із дитиною не впродовж усього часу виконання домашнього завдання, а лише кілька перших хвилин, підходячи до неї на деякий час під час виконання роботи. Незмінними мають залишитися тільки інтерес та увага до життя вашого учня чи учениці.

ПРОТИДІЯ БУЛІНГУ В ЗАКЛАДІ ОСВІТИ: СИСТЕМНИЙ ПІДХІД

Методичний посібник

(натисніть на "Методичний посібник")

Поради з самовиховання для учнів 

 

1. Коли берешся за будь-яку справу, подумай: який результат повинен отримати.

 2. Записуй згідно з важливістю свої термінові справи, які маєш виконати протягом тижня, дня. Берись за справу сміливо і не відступай, поки її не виконаєш. Якщо в кінці тижня або цього дня залишаються не виконаними один чи два запланованих тобою пункти, перепиши їх у план на наступний тиждень (наступний день).

3. Візьми собі за правило обов’язково аналізувати: чому саме ти не виконав той чи інший пункт. Намагайся сам усувати причини невиконання. Спочатку це вважатиметься важким, але з часом ти зрозумієш, що головне – це правильно оцінювати свої сили і не гаяти марно часу.

4. Ніколи не практикуй перенесення виконання справи на наступний день.Приступай до виконання запланованого одразу ж без зволікань.

5. Не роби жодних попускань, навчися своїм примхам відповідати коротко, але твердо –“ні”

6. Навчися сам собі наказувати, будь до себе непохитним,але став перед собою завдання реальні, ні в якому разі “не заривайся”,бо не спрацює внутрішній наказ ”Так треба”, “Я мушу”.

7. Спробуй проаналізувати: на що ти переважно витрачаєш свій вільний час?

8. Твій організм здатий до тривалих навантажень, але, щоб уникнути стомлення, переборюй втому, змінючи види діяльності протягом дня.

9. Приймаючи на себе будь-яке завдання, навчися слухати уважно вказівки дорослих.

Небезпечний віртуальний світ: як вберегти себе та своїх дітей від кібернасильства 

Нинішнього року в Україні був винесений перший вирок про булінг, точніше кібербулінг, коли школярка однієї з бориспільських шкіл стала жертвою цькування її в мережі Instagram. Суд постановив оштрафувати батьків однокласниці-кривдниці на 850 гривень. На сьогоднішній час тема насильства залишається однією з найглобальніших проблем суспільства. За результатами опитування міжнародної організації U-Report, 67% респондентів стикались в житті з проявами насильства: з боку правоохоронних органів, однолітків або батьків (опікунів). В Україні ця проблема також існує: із 4,5 тисяч опитаних майже половина людей зізналися в тому, що колись були жертвами булінгу. У лютому 2019 року учні Академічної гімназії при «Львівській політехніці» розпочали челендж «Булінг STOPS Тут» з метою привернення уваги суспільства до цієї гострої проблеми. До кінця навчального року участь в ініціативі встигли взяти 30 львівських шкіл. Із 4,5 тисяч опитаних майже половина людей зізналися в тому, що колись були жертвами булінгу Але незважаючи на те, що випадки булінгу широко висвітлюються в медіа, а проблема обговорюється на державному рівні, булінг продовжує існувати. Водночас, із стрімким розвитком та розповсюдженням інтернету, часто трапляється ще один вид насильства, що передбачає не прямий контакт насильника із жертвою, але за допомогою електронних гаджетів – кібербулінг. Кібербулінг (з англ. cyberbullying) – відносно новий вид цькування, що відбувається за допомогою засобів віртуальної комунікації. Появі цього виду насильства сприяли велика кількість соціальних мереж, що дозволяють людям ділитися власним життям онлайн 24/7, а також поширення різноманітних гаджетів серед молоді та особливо підлітків. Якщо людина принижує та ображає іншу людину за допомогою текстових повідомлень або коментарів, ділиться її особистою інформацією без її дозволу, розповсюджує неправдиву інформацію про цю людину – це прояви кібербулінгу. Жертвами кібербулінгу здебільшого стають діти Найпоширеніші місця, де трапляється кібербулінг – це соціальні мережі (Facebook, Instagram, Snapchat та Twitter), які дозволяють не лише публікувати для широкого загалу негативний контент, який принижує жертву цькування, але й ображати та погрожувати їй в особистих повідомленнях. Також для кібербулінгу використовують SMS та електронну пошту. Жертвами кібербулінгу здебільшого стають діти. На думку психолога Наталії Раїник, вони є більш вразливою категорією, а також мають багато вільного часу, який зазвичай проводять онлайн. Займаючись кібербулінгом, багато з них не до кінця усвідомлюють, які ризики можуть за цим стояти і до яких наслідків може призвести така поведінка в інтернеті. Однак, зауважує психолог, не варто обмежувати кібербулінг тільки тією віковою категорією. Жертвою може стати навіть доросла людина. Наталія Раїник говорить, що під ризик потрапляють люди, які не мають достатньо реальних зв’язків поза соціальними мережами та які надають перевагу спілкуванню в інтернеті. Говорячи про категорії дітей, які потрапляють під найбільший ризик стати жертвою кібербулінгу, – це діти, які не мають довірливих стосунків із батьками та бояться розповідати їм якісь речі через можливе покарання. Також це діти, які не мають жодних обмежень у користуванні інтернетом, і батьки не слідкують за тим, що дитина робить у віртуальному світі. Дитина може бути причетна до кібербулінгу у різний спосіб: бути жертвою, свідком знущань або знущатися над іншими «Треба пам’ятати, що батьки повинні встановлювати регламент і правила користування інтернетом для своїх дітей, а також розповідати їм про ризики, які виникають через відвідування небезпечних сайтів та необережне поводження в онлайн мережі», – зауважує психолог. Дитина може бути причетна до кібербулінгу у різний спосіб: бути жертвою, свідком знущань або знущатися над іншими. Проблема загострюється через часту необізнаність батьками, вчителями та іншими дорослими щодо всіх цифрових гаджетів та програм, якими користуються їхні діти. Також чим більше часу дитина проводить онлайн, тим більше шансів, що вона стане жертвою кібербулінгу. Розпізнати кібербулінг, якщо з ним зіштовхнулася ваша дитина, можна за наступними ознаками: збільшення (або зменшення) часу, яке дитина проводить онлайн; дитина демонструє надто бурхливі емоції на запитання щодо її віртуального життя; часто приховує екран гаджету або сам гаджет, коли інші поруч, і уникає обговорення того, що саме вона з ним робить, для чого використовує; дитина видаляє старі акаунти в соціальних мережах, або створює нові; починає уникати соціальних активностей або ситуацій навіть тих, які полюбляла раніше; стає пригніченою та депресивною без видимих на те причин. Якщо ви помітили за своєю дитиною щось із вищезгаданого, необхідно почати більш уважно стежити за її поведінкою, та за появи більш явних ознак кібербулінгу, вживати конкретних заходів, щоб зупинити знущання. Батьки повинні підтримувати дитину, яка зазнає знущання з боку інших дітей, залучати вчителів та батьків дитини, яка проявляє агресію до інших, демонструючи серйозне ставлення до проблеми кібербулінгу. Якщо залучення школи до вирішення проблеми не допомагає або дитина починає отримувати погрози фізичного насильства, повідомте про це в поліцію «Якщо ви дізналися, що таке трапилося із вашою дитиною, потрібно діяти без жодних зволікань»,– говорить Наталія Раїник. Щоби якнайшвидше розпізнати цькування та вчасно його зупинити необхідно робити наступні кроки: будьте уважними – спостерігайте за настроєм чи поведінкою дитини та, зауваживши зміни, спробуйте дізнатися, що могло стати їхньою причиною; говоріть з дитиною – якщо ви зрозуміли, що ваша дитина – жертва кібербулінгу, спробуйте дізнатись у неї, що відбувається, як це розпочалося та хто бере в цьому участь; задокументовуйте події – ведіть записи про те, що і де відбувається. Якщо можливо, зберігайте скріншоти публікацій чи повідомлень, які несуть шкоду вашій дитині. Булінг – це повторювана поведінка, тому записи допомагають відслідковувати події; не мовчіть про це – якщо однокласник вашої дитини займається кібербулінгом, повідомте про це класного керівника та директора. Ви також можете зв’язатись зі службою технічної підтримки соціальних мереж або інших додатків та поскаржитись про образливий зміст дописів та видалити їх. Якщо залучення школи до вирішення проблеми не допомагає або дитина починає отримувати погрози фізичного насильства, повідомте про це в поліцію. Також психолог радить у жодному разі не вести листування із насильником, а одразу зупинити спілкування та заблокувати цю людину в мережі; підтримайте дитину – однолітки, вчителі та батьки повинні втрутитися, якщо вони стали свідками кібербулінгу та якомога швидше зупинити цькування. Це можуть бути як розмови із самою дитиною, яка чинить булінг або її батьками, так і залучення вчителів та психологів для вирішення проблеми. Але також важливо не забувати про жертву цькування та вчасно надати їй психологічну допомогу, якщо вона її потребує. 

Катерина ДЖУФЕР

(Дивись.info - https://dyvys.info/2019/09/16/nebezpechnyj-virtualnyj-svit-yak-vberegty-sebe-ta-svoyih-ditej-vid-kibernasylstva/)

Звернення учнів до вчителів«Секрет встановлення добрих стосунків між учителями та учнями»

·         Спілкуйтеся з нами якомога більше, особливо в позаурочний час. Ми хочемо знати вас краще.

·         Цікавтеся стосунками у нашому колективі. Пам'ятайте: якщо ви будете знати, хто з однолітками є для нас авторитетом, це допоможе на уроках.

·         Пригадайте себе у дитинстві та впізнайте в нас колишнього себе! Давайте вчитеся один в одного! Будь ласка, відчуйте нас, сприймайте нас такими, якими ми є, зрозумійте наш внутрішній світ. Тоді ви зможете передбачити нашу поведінку.

·         Пам'ятайте, що добрі стосунки легко руйнуються, їх треба постійно підживлювати. Дрібниць тут не буває. Щоб зміцнити наші добрі стосунки, давайте разом шукати спільні інтереси та потреби.

·         Не обманюйте нашої довіри. Її важко завоювати, та легко втратити. Будьте чесні з нами.

·         Примушуйте нас до чогось лише тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися марними. Бо інакше ми можемо сприйняти це як посягання на нашу свободу особистості.

·         Вимагайте щось від нас з повагою. Нам легше сприйняти вимоги, якщо ви робите їх у ввічливій формі: вимоги-прохання, вимоги-поради.

·         Не будьте безапеляційними у своїх покараннях!

·         Ми любимо тих вчителів, які посміхаються та в яких є почуття гумору.

·         Зрозумійте, що часто ми мовчимо не від незнання предмета, а від страху перед аудиторією. Пригадайте свої перші уроки.

·         Викликаючи у нас почуття страху, ви принижуєте себе та нас. Ми починаємо хвилюватися та нічого не розуміємо. 

Подумки полічіть до десяти, перш ніж викликати наших

·         батьків, робити запис у щоденниках чи відсилати нас до завуча: а чи не розписуєтесь ви у власному безсиллі?

·         Пояснюючи, переконуйте нас, дивіться на нас, не кричіть – в нас ще п'ять уроків.

·         Зрозумійте, ваш предмет – важливий, але він не центр Землі, є ще й інші!.. Не намагайтеся перекласти на домашнє завдання те, чого ви самі не встигли на уроці.

·         Не стрижіть нас, будь ласка, під один гребінець. Адже ми всі різні!

·         Пам'ятайте: те, наскільки легко нам вивчити ваш предмет, залежить тільки від вас.

11 правил безпеки в інтернеті, 

яких батьки мають навчити дітей

20% із більш ніж мільйона жертв онлайн-злочинності – діти, які встановили вірусну програму на комп'ютер батьків, пише The Daily Mail.

Малі легко привчаються до використання інтернету, і саме на цьому етапі старші повинні втрутитися й допомогти їм дізнатися про безпеку в мережі.

Нагадуємо про кілька важливих моментів, які дорослі мають розповісти дітям.

• Діти та соціальні мережі: 5 лайфхаків для батьків, як зменшити негативний вплив технологій

1. Проговорити основні правила.

Із зовсім малою дитиною чи старшим підлітком важливо спочатку обговорити базові правила. Почати можна з того, що нічого на 100% не є приватним у мережі.

2. Бути обережним з особистою інформацією

Спершу варто пояснити, що таке персональні дані. Напишіть докладний список і розтлумачте, чому важливо максимально зберігати їх у таємниці.

Нагадайте дитині, що вона повинна попереджати вас, коли оприлюднює щось із списку в інтернеті.

3. Використовувати паролі

Діти уже з раннього віку починають створювати свої акаунти у соцмережах та власні електронні скриньки.

Попри те, що сайти самі регулюють, наскільки безпечним є пароль, батьки також мають проконтролювати цей процес.

Можна попередньо розповісти, що пароль повинен містити різні символи й попередити, що його нікому не можна розповідати.

4. Обговорити, що можна поширювати у соцмережах

Діти особливо люблять проводити час у соціальних мережах, тож варто пояснити їм, що можна поширювати у своїх профілях, а що – ні.

5. Зробити спілкування у Whatsapp і Telegram безпечним

Підлітки часто спілкуються за допомогою Whatsapp, Viber і Telegram, не усвідомлюючи, що їхні чати не є 100% приватними.

Саме тому варто розповісти, що не можна писати там про свої банківські рахунки чи паролі.

6. Ділитися новими уміннями

Розповідайте дитині про те, як оновилася стрічка новин на Facebook чи які зміни відбулися у додаванні відео на Instagram.  

Це допоможе дітям легше пристосуватися до нововведень й уникнути пов'язаних із ними проблем.

7. Пояснити небезпеку безкоштовного публічного Wi-Fi

Діти люблять безкоштовний Wi-Fi – а хто не любить? Поясніть їм, що ці мережі можуть робити доступними їхні дані.

8. Завантажте VPN (virtual private network)

VPN-підключення допоможе ефективно захистити користувачів.

9. Убезпечити від ігрових афер

Домовтеся про те, що діти скачуватимуть ігри під вашим наглядом або самі завантажуйте розваги для них. Щоразу переконуйтеся також, що ви використовуєте перевірені сайти й додатки.

10. Не розмовляти із незнайомцями у чатах

Діти охоче долучаються до чатів і груп, але важливо попередити їх стосовно небезпеки спілкування із незнайомими людьми.

11. Не вірити рекламі в електронній пошті

Не все те золото, що блищить. Варто пояснити дітям, що приголомшливі акційні пропозиції, які надходять в електронних листах – обман і спосіб заволодіти особистою інформацією користувача.